лінь

I -і, ж.

1》 Те саме, що лінощі.

2》 у знач. присудк. сл., з інфін., розм. Не хочеться, нема бажання.

II -я, ч.

Дуже міцний, тонкий канат, який звичайно вживається як корабельна снасть.

Значення в інших словниках

1. лінь — лінь 1 іменник жіночого роду лінощі лінь 2 іменник жіночого роду канат  Орфографічний словник української мови
2. лінь — див. лінощі  Словник синонімів Вусика
3. лінь — див. лінощі  Словник чужослів Павло Штепа
4. лінь — ЛІНЬ¹, і, ж. 1. Те саме, що лі́нощі. Але молодий монах не дозволяв собі навіть нею [тишею] подовгу тішитися, боячись ліні й празності, від котрої йдуть всі похоті й гріхи (М.  Словник української мови у 20 томах
5. лінь — (голл. lijn) тонкий канат (трос), сплетений з конопляних волокон вищої якості. Товщина Л. не більма за 25 мм.  Словник іншомовних слів Мельничука
6. лінь — кому́ (ті́льки) не лінь (рідше лі́ньки), перев. зі сл. усі́, уся́кий і т. ін. Хто хоче, хто може; будь-хто, кожен. Нехай не грабують його (мужика) всі, кому не лінь (М. Стельмах); Обивателя смикав усякий, кому не лінь. Смикали..  Фразеологічний словник української мови
7. лінь — ЛЕ́ДАРСТВО (відсутність бажання діяти, працювати), ЛІ́НОЩІ мн., ЛІНЬ, ЛЕДАРЮВА́ННЯ, ДАРМОЇ́ДСТВО зневажл., БАЙДИКУВА́ННЯ розм., ЛІ́НЬКИ мн., розм., БАГЛАЇ́ мн., розм. рідше. — Людина.. старіє на сьомому десятку літ.  Словник синонімів української мови
8. лінь — ЛІНЬ¹, і, ж. 1. Те саме, що лі́нощі. — Який молодий [Сава], а він перехитрить вам хоч би й якого заводіяку. Лише його лінь гризе мене (Коб., ІІ,1956, 22); Лінь тікає діла, Як сонечка тьма; Лінь — се одур тіла; Одур — лінь ума (Граб.  Словник української мови в 11 томах