літаючий

літа́ючий

-а, -е.

1》 Дієприкм. акт. теп. ч. до літати.

2》 у знач. прикм. Який вміє літати, має засоби для пересування в повітрі.

Літаюча тарілка — один із різновидів НЛО (у фантастиці, гіпотезах).

Значення в інших словниках

1. літаючий — літа́ючий 1 дієприкметник від: літа́ти літа́ючий 2 прикметник який вміє літати  Орфографічний словник української мови
2. літаючий — ЛІТА́ЮЧИЙ, а, е, рідко. Який уміє літати, має засоби для пересування в повітрі. Крізь літаюче пір'я він примітив перед собою чотирьох маленьких хлопчиків (І.  Словник української мови у 20 томах
3. літаючий — ЛІТА́ЮЧИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. теп. ч. до літа́ти. Крізь літаюче пір’я він примітив перед собою чотирьох маленьких хлопчиків (Н.-Лев., І, 1956, 168); Часами темнішало від швидко літаючих хмар, але як швидко налітали вони, так швидко й проносились (Ю.  Словник української мови в 11 томах