мавпа

ма́впа

-и, ж.

1》 Високоорганізована тварина-ссавець із ряду приматів, що за будовою тіла стоїть найближче до людини.

2》 перен., зневажл. Про людину, що сліпо наслідує чужі звички, вчинки тощо.

3》 перен., зневажл. Про дуже негарну людину.

Значення в інших словниках

1. мавпа — ма́впа іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. мавпа — (самець) мавпій; (найбільша) орангутанґ; (людиноподібна) шимпанзе; (хто) наслідувач; (гидкий образ) потвора, почвара, гидка личина, ж. гергепа; малпа.  Словник синонімів Караванського
3. мавпа — МА́ВПА, и, ж. 1. Високоорганізована тварина – ссавець із ряду приматів, що за будовою тіла стоїть найближче до людини. На деревах скачуть мавпи, гойдаються на гілках, зачепившись хвостами (І.  Словник української мови у 20 томах
4. мавпа — И, ж. 1. Негарна дівчина. Боже, яка вона мавпа! 2. Пришелепувата дівчина. Відчуваю, що ця мавпа не все говорить, наче дражнить мою цікавість, наче зумисне вимотує мене (А. Дністровий).  Словник сучасного українського сленгу
5. мавпа — (-и) ж., мол.; зневажл. Дівчина; жінка. <...> відчуваю, що ця мавпа не все говорить, наче дражнить мою цікавість <...> (А. Дністровий, Місто уповільненої дії). ПСУМС, 42.  Словник жарґонної лексики української мови
6. мавпа — ПОТВО́РА (бридка, негарна зовні людина, що має фізичні вади, непропорційну будову тіла, обличчя тощо; уживається також як лайка), ПОЧВА́РА, ВИ́РОДОК, МАШКАРА́ розм., ШЕРЕ́ПА розм., ПОТОРО́ЧА розм., ОПУ́ДАЛО зневажл., МА́ВПА зневажл., МАЦАПУ́РА зневажл.  Словник синонімів української мови
7. мавпа — Ма́впа, -пи; ма́впи, мавп, рідше ма́лпа  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. мавпа — МА́ВПА, и, ж. 1. Високоорганізована тварина-ссавець із ряду приматів, що за будовою тіла стоїть найближче до людини. На деревах скачуть мавпи, гойдаються на гілках, зачепившись хвостами (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах
9. мавпа — Мавпа, -пи ж. Обезьяна.  Словник української мови Грінченка