магістратура

магістрату́ра

-и, ж.

1》 У деяких країнах Західної Європи та в дореволюційній Росії – судове відомство; члени цього відомства.

2》 Термін виконання обов'язків магістрата, державного чиновника.

3》 іст. Збірн. до магістрат 2).

4》 У США – сукупність усіх державних чиновників.

5》 Один або декілька курсів навчання після отримання диплома бакалавра або спеціаліста у вищих навчальних закладах, а також відділ, що забезпечує підготовку магістра.

Значення в інших словниках

1. магістратура — магістрату́ра іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. магістратура — МАГІСТРАТУ́РА, и, ж. 1. Система підготовки магістрів (у 1 знач.) при вищих навчальних закладах. Сестра студіювала славістику в університеті, закінчила магістратуру (О.  Словник української мови у 20 томах
3. магістратура — магістрату́ра (лат. magistratura) 1. У Стародавньому Римі – почесні державні посади і сукупність осіб, що їх посідали. 2. У сучасних буржуазних країнах загальна назва судових посад.  Словник іншомовних слів Мельничука
4. магістратура — МАГІСТРАТУ́РА, и, ж. 1. У деяких країнах Західної Європи та в дореволюційній Росії — судове відомство; члени цього відомства. 2. іст. Збірн. до магістра́т 2.  Словник української мови в 11 томах