манити
мани́ти
маню, маниш, недок., перех.
1》 чим і без додатка. Кликати, звати, роблячи певні знаки рукою, поглядом і т. ін.
|| Вабити (принадою).
2》 перен. Притягати до себе; вабити (у 2 знач.), приваблювати.
|| Викликати бажання відправитися куди-небудь, бути десь, робити, переживати що-небудь.
|| безос.
|| Захоплювати (думки, уяву).
3》 чим і без додатка, рідко. Вводити в оману.
Великий тлумачний словник сучасної української мови