метан

мета́н

-у, ч.

Безбарвний газ, що являє собою найпростішу сполуку Карбону з Гідрогеном. Головний складник природного горючого газу. Пальне і хімічна сировина; болотяний, або рудниковий газ.

Значення в інших словниках

1. метан — мета́н іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. метан — [меитан] -ну, м. (на) -н'і  Орфоепічний словник української мови
3. метан — Болотогаз  Словник чужослів Павло Штепа
4. метан — МЕТА́Н, у, ч. Безбарвний газ, що являє собою найпростішу сполуку вуглецю з воднем; болотний, або рудниковий, газ. Супутником вугільних пластів є газ метан (з навч. літ.). (1) Ша́хтний мета́н.  Словник української мови у 20 томах
5. метан — У, ч. Стероїд. Метаном закидатись.  Словник сучасного українського сленгу
6. метан — мета́н (франц. methane, від грец. μέθυ – вино, брага) болотний або рудниковий газ; найпростіша органічна сполука вуглецю з воднем; безбарвний газ без запаху, з повітрям утворює вибухові суміші. Використовують як паливо та як сировину в хімічній промисловості.  Словник іншомовних слів Мельничука
7. метан — СН4, органічна сполука, насичений вуглеводень; безбарвний газ без запаху; в суміші з повітрям легко вибухає; гол. компонент природного газу; зустрічається у вугільних шахтах (т.зв. шахтний газ), як продукт розкладу органічних речовин — в болотах (т.зв. болотний газ).  Універсальний словник-енциклопедія
8. метан — МЕТА́Н, у, ч. Безбарвний газ, що являє собою найпростішу сполуку вуглецю з воднем; болотяний, або рудниковий, газ. Супутником вугільних пластів є газ метан (Гірн. пром., 1957, 19).  Словник української мови в 11 томах