молити

моли́ти

молю, молиш, недок., перех. і без додатка.

Дуже просити, благати.

Значення в інших словниках

1. молити — моли́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. молити — Благати, дуже просити, Христом-Богом просити, молити слізьми <�слізно>; (Бога, за кого) молитися за.  Словник синонімів Караванського
3. молити — див. просити  Словник синонімів Вусика
4. молити — МОЛИ́ТИ, молю́, мо́лиш, недок., кого і без прям. дод. Дуже просити, благати. Моліте Господа, дівчата, Моліте Господа, щоб мати І вас отак не завдала За генерала, за палати І вас отак не продала (Т. Шевченко); – Тепер благослови, мати, дітей своїх! ..  Словник української мови у 20 томах
5. молити — сльоза́ми (слі́зьми́, слі́зно) моли́ти кого і без додатка. Дуже просити кого-небудь про щось. Він радніший би був просити.., сльозами молити, аби тільки забути те, що було (Панас Мирний).  Фразеологічний словник української мови
6. молити — БЛАГА́ТИ (пильно, невідступно, пристрасно просити), ЗАКЛИНА́ТИ підсил., МОЛИ́ТИ підсил.; МОЛИ́ТИСЯ підсил. розм., ПРОСИ́ТИСЯ розм. (благати про співчуття, милосердя і т. ін.  Словник синонімів української мови
7. молити — МОЛИ́ТИ, молю́, мо́лиш, недок., перех. і без додатка. Дуже просити, благати. Моліте господа, дівчата. Моліте господа, щоб мати І вас отак не завдала За генерала, за палати І вас отак не продала (Шевч.  Словник української мови в 11 томах
8. молити — Молити, -лю́, -лиш гл. Молить. Ой я б, мамо, не тужила, а Бога молила. Мет.  Словник української мови Грінченка