монтувальник

монтува́льник

-а, ч.

Фахівець із монтування; монтажник.

Значення в інших словниках

1. монтувальник — монтува́льник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. монтувальник — МОНТУВА́ЛЬНИК, а, ч. Фахівець із монтування; монтажник. І треба сказати, що успіх, з яким пройшли гастролі, значною мірою завдячує й бездоганній роботі освітлювачів.., монтувальників (з наук. літ.).  Словник української мови у 20 томах
3. монтувальник — МОНТА́ЖНИК (фахівець, який складає і встановлює різні машини, конструкції, споруди тощо); МОНТУВА́ЛЬНИК. — Скажіть, чому ви, головний інженер, так і не поцікавились, де ж саме допустились помилки монтажники п'ятнадцять років тому? (Ю. Шовкопляс).  Словник синонімів української мови
4. монтувальник — МОНТУВА́ЛЬНИК, а, ч. Фахівець із монтування; монтажник. І треба сказати, що успіх, з яким пройшли гастролі, значною мірою завдячує й бездоганній роботі освітлювачів.., монтувальників (Мист., б, 1958, 35).  Словник української мови в 11 томах