місцевий

місце́вий

-а, -е.

1》 Стос. до певної місцевості, краю (див. край I 5)); не загальний.

|| Виготовлений у певній місцевості, не привізний.

|| Який живе у цій місцевості.

|| Який діє або має значення тільки в межах певної території, місцевості; не загальнодержавний. Місцевий колорит.

Місцеве самоуправління — конституційно закріплена форма самостійного вирішення населенням та його виборними органами економічних питань місцевого значення.

2》 Який поширює свою дію тільки на частину цілого.

Місцевий відмінок — відмінок, який відповідає на питання де? в якому місці?

Місцевий час — час, визначений для певного географічного поясу, району, місцевості.

Значення в інших словниках

1. місцевий — (який з цих місць) тутешній, (діє тільки тут) локальний.  Словник синонімів Полюги
2. місцевий — місце́вий прикметник  Орфографічний словник української мови
3. місцевий — Тутешній, льокальний, св. локальний, мд. периферійний; (житель) тубільний, автохтонний, аборигенний, (тих місць) тамтешній; (вираз) діялектний.  Словник синонімів Караванського
4. місцевий — МІСЦЕ́ВИЙ, а, е. 1. Стос. до певної місцевості, краю (див. край¹ 5); не загальний. Він [італієць] говорить місцевим лігурійським діалектом (Леся Українка); Зникає і місцева, теж досить диференційована по діалектах лексика, пов'язана з колишнім побутом...  Словник української мови у 20 томах
5. місцевий — МІСЦЕ́ВИЙ (який стосується певної місцевості, живе в якійсь місцевості тощо), ТУТЕ́ШНІЙ, ЕНДЕМІ́ЧНИЙ спец. (властивий даній місцевості, поширений в ній). Оповідач, Матвій Петрович Кравченко, могутньої будови чоловік, був місцевий житель і старожил (В.  Словник синонімів української мови
6. місцевий — Місце́вий, -ва, -ве  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. місцевий — МІСЦЕ́ВИЙ, а, е. 1. Стос. до певної місцевості, краю ( див. край¹ 5); не загальний. Він [італієць] говорить місцевим лігурійським діалектом (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах
8. місцевий — Місцевий, -а, -е Мѣстный.  Словник української мови Грінченка