місцеположення

місцеполо́ження

-я, с.

Положення чого-небудь на певному місці.

Значення в інших словниках

1. місцеположення — місцеполо́ження іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. місцеположення — МІСЦЕПОЛО́ЖЕННЯ, я, с. Положення чого-небудь на певному місці. В торговому відношенні місцеположення Новгорода було сприятливе (з навч. літ.); Вдивляючись у небо, легко помітити, що зірки протягом ночі змінюють своє місцеположення (з наук.-попул. літ.).  Словник української мови у 20 томах
3. місцеположення — МІСЦЕПОЛО́ЖЕННЯ, я, с. Положення чого-небудь на певному місці. В торговому відношенні місцеположення Новгорода було сприятливе (Іст. СРСР, І, 1956, 63); Вдивляючись у небо, легко помітити, що зірки протягом ночі змінюють своє місцеположення (Наука.., 9, 1964, 53).  Словник української мови в 11 томах