набачений

наба́чений

-а, -е.

Дієприкм. пас. мин. ч. до набачити.

Значення в інших словниках

1. набачений — наба́чений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. набачений — НАБА́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до наба́чити; // у знач. прикм. Який набачився чого-небудь. Водіям у надмірній сентиментальності не дорікнеш. Народ усього набачений (з газ.).  Словник української мови у 20 томах