наглядач

нагля́дач

наглядача, ч.

1》 Службовець, що здійснює нагляд, спостереження за ким-, чим-небудь.

2》 тільки наглядач. Особа, яка таємно стежить за ким-, чим-небудь, висліджує когось.

Значення в інших словниках

1. наглядач — нагля́да́ч іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. наглядач — Дозорець, як ім. дозорчий; З. П. доглядач; тлк. НАГЛяДАЧ, підглядач.  Словник синонімів Караванського
3. наглядач — див. вартовий; сторож  Словник синонімів Вусика
4. наглядач — [нагл'адач] -ча, ор. -чеим, м. (на) -чеив'і /-чу, мн. -ч'і, -ч'іў і [нагл'адач] , -ача, ор. -ачем, м. (на) -ачев'і /-ачу, мн. -ач'і, -ач'іў  Орфоепічний словник української мови
5. наглядач — НАГЛЯ́ДА́Ч, нагля́дача́, ч. 1. Службовець, в обов'язки якого входить нагляд, спостереження за ким-, чим-небудь. Його батько, наглядач маяка, з дитинства ні в чому не перешкоджав своєму сину (Д.  Словник української мови у 20 томах
6. наглядач — НАГЛЯ́ДА́Ч (службовець, що здійснює нагляд, контроль за діяльністю, функціонуванням чого-небудь, завідує чимось), ДОГЛЯ́ДА́Ч, НАДЗИРА́ТЕЛЬ заст., СМОТРИ́ТЕЛЬ заст. (про посади в дореволюційній Росії).  Словник синонімів української мови
7. наглядач — Нагля́дач, -ча, -чеві; -дачі, -чів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. наглядач — НАГЛЯ́ДА́Ч, нагляда́ча́, ч. 1. Службовець, що займається наглядом, спостереженням за ким-, чим-небудь. Його батько, наглядач маяка, з дитинства ні в чому не перешкоджав своєму сину (Ткач, Моряки, 1948, 80)...  Словник української мови в 11 томах