надбивати

надбива́ти

-аю, -аєш, недок., надбити, надіб'ю, надіб'єш; наказ. сп. надбий; док., перех.

Ударяючи, пошкоджувати – робити тріщини, щербини і т. ін. на чому-небудь.

|| Відбивати шматочок чого-небудь.

Значення в інших словниках

1. надбивати — надбива́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. надбивати — НАДБИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАДБИ́ТИ, надіб'ю́, надіб'є́ш; наказ. сп. надби́й; док., що. Ударяючи, пошкоджувати – робити тріщини, щербини і т. ін. на чому-небудь; // Відбивати шматочок чого-небудь.  Словник української мови у 20 томах
3. надбивати — ВІДБИВА́ТИ (ударами відокремлювати частину від цілого), ОББИВА́ТИ, НАДБИВА́ТИ, ЗБИВА́ТИ, ВІДКО́ЛЮВАТИ, ЛУПА́ТИ. — Док.: відби́ти, обби́ти, надби́ти, зби́ти, відколо́ти. Курбала.. узяв кайло і.. почав відбивати шмат за шматом.. м'яку руду (О.  Словник синонімів української мови
4. надбивати — НАДБИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАДБИ́ТИ, надіб’ю́, надіб’є́ш; наказ, сп. надби́й; док., перех. Ударяючи, пошкоджувати — робити тріщини, щербини і т. ін. на чому-небудь; // Відбивати шматочок чого-небудь.  Словник української мови в 11 томах
5. надбивати — Надбивати, -ваю, -єш сов. в. надбити, надіб'ю́, -єш, гл. Надбивать, надбить, отбивать, отбить кусокъ отъ чего-либо.  Словник української мови Грінченка