надгонити

надго́нити

-ню, -ниш, недок., надігнати, наджену, надженеш, док., перех.

Женучи, досягати якого-небудь місця.

Значення в інших словниках

1. надгонити — надго́нити дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. надгонити — НАДГО́НИТИ, ню, ниш, недок., НАДІГНА́ТИ, наджену́, наджене́ш, док., кого. Женучи кого-небудь, досягати якого-небудь місця. Погнав він уже сам козу, пас увесь день, а ввечері погнав додому і тільки надігнав на дорогу, а. сам навпростець пішов (з казки).  Словник української мови у 20 томах
3. надгонити — НАДГО́НИТИ, ню, ниш, недок.,НАДІГНА́ТИ, наджену́, наджене́ш, док., перех. Женучи, досягати якого-небудь місця. Погнав він уже сам козу, пас увесь день, а ввечері погнав додому і тільки надігнав на дорогу, а. сам навпростець пішов (Укр.. казки, 1951, 38).  Словник української мови в 11 томах
4. надгонити — Надгонити, -ню, -ниш сов. в. надігнати, -жену, -не́ш, гл. 1) Подгонять, подогнать къ чему. Погнав він уже козу і тільки надігнав на дорогу... Рудч. Ск. І. 44. 2) Гнаться, погнаться, догонять, догнать. За мной турки надігнали, пана мого з мене (коня) зняли. Гол. І. 98.  Словник української мови Грінченка