накрякати

накря́кати

накрякаю, накрякаєш і накрячу, накрячеш, док., накрякувати, -ую, -уєш, недок., перех., розм.

Те саме, що накаркати.

Значення в інших словниках

1. накрякати — накря́кати дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. накрякати — НАКРЯ́КАТИ, накря́каю, накря́каєш і накря́чу, накря́чеш, док., що, розм. Те саме, що нака́ркати. Батько, розсердившись за дощ, що вона [ворона] накрякала, попросив Тихона .. застрілити її (О. Довженко); – А ти не кряч зараз галкою! – сказав Гриб хмарно.  Словник української мови у 20 томах
3. накрякати — НАКЛИ́КАТИ що на кого-що (своїми діями або словами викликати, спричинити що-небудь неприємне, небажане), СПРОВА́ДИТИ, ЗВЕСТИ́ рідше, НАВОЛОКТИ́ розм.; НАВІЩУВА́ТИ розм., НАПРОРОКУВА́ТИ розм., НАПРОРО́ЧИТИ розм.  Словник синонімів української мови
4. накрякати — НАКРЯ́КАТИ, накря́каю, накря́каєш і накря́чу, накря́чеш, док., перех., розм. Те саме, що нака́ркати. Батько, розсердившись за дощ, що вона [ворона] накрякала, попросив Тихона.. застрілити її (Довж., Зач. Десна, 1957, 495); — А ти не кряч зараз галкою!...  Словник української мови в 11 томах
5. накрякати — Накря́кати, -каю, -єш гл. Много набрать, навалить. Там же й віз накрякав (дров із панського лісу)! ледве кобилі проти гори вивезла. Харьк. у. Слов. Д. Эварн.  Словник української мови Грінченка