напосідливо

напосі́дливо

розм.

Присл. до напосідливий.

Значення в інших словниках

1. напосідливо — напосі́дливо прислівник незмінювана словникова одиниця розм.  Орфографічний словник української мови
2. напосідливо — НАПОСІ́ДЛИВО, розм. Присл. до напосі́дливий. Собака напосідливо кидався до воріт, потім почулося декілька сполоханих голосів (П. Панч); Думка про втечу напосідливо свердлила йому мозок (З. Тулуб).  Словник української мови у 20 томах
3. напосідливо — НАПОСІ́ДЛИВО, розм. Присл. до напосі́дливий. Собака напосідливо кидався до воріт, потім почулося декілька сполоханих голосів (Панч, В дорозі, 1959, 44); Думка про втечу напосідливо свердлила йому мозок (Тулуб, Людолови, І, 1957, 49).  Словник української мови в 11 томах