напівкочівник

напівкочівни́к

-а, ч.

Людина, що веде частково кочовий, а частково осілий спосіб життя.

Значення в інших словниках

1. напівкочівник — напівкочівни́к іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. напівкочівник — НАПІВКОЧІВНИ́К, а, ч. Людина, що веде частково кочовий, а частково осілий спосіб життя. Позаду степ і напівкочівники-казахи, позаду баї, що де-не-де ще лишилися, хоч з підрізаними крилами, в аулах, а попереду країна металу, країна машин (О. Донченко).  Словник української мови у 20 томах
3. напівкочівник — НАПІВКОЧІВНИ́К, а, ч. Людина, що веде частково кочовий, а частково осілий спосіб життя. Позаду степ і напівкочівники-казахи, позаду баї, що де-не-де ще лишилися, хоч з підрізаними крилами, в аулах, а попереду країна металу, країна машин, та країна...  Словник української мови в 11 томах