наскучити

наску́чити

-чу, -чиш, док., розм.

Те саме, що надокучити.

Значення в інших словниках

1. наскучити — наску́чити дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. наскучити — НАСКУ́ЧИТИ див. наскуча́ти.  Словник української мови у 20 томах
3. наскучити — НАСКУ́ЧИТИ, чу, чиш, док., розм. Те саме, що надоку́чити. Скільки не пиши, всього не опишеш, а вже час скінчити, бо й самій наскучив такий довгий лист (Л. Укр., V, 1951, 40).  Словник української мови в 11 томах
4. наскучити — Наскуча́ти, -ча́ю, -єш сов. в. наскучити, -чу, -чиш, гл. Наскучать, наскучить. Да вже ж мені наскучим. Чуб.  Словник української мови Грінченка