небідний —
НЕБІ́ДНИЙ, а, е. Який має певний достаток. Існує небідний Лазар: в нього маєток – на заздрість кожному (В. Барка); Бажано, щоб герой був красивий і бодай небідний, бо ті, хто чекає казки, хочуть забути про свої злидні (з газ.).
Словник української мови у 20 томах
небідний —
НЕБІ́ДНИЙ, а, е. Який має певний достаток.
Словник української мови в 11 томах