невщухаючий

невщуха́ючий

-а, -е.

Який, не зменшується, не перестає діяти, звучати і т. ін.

Значення в інших словниках

1. невщухаючий — невщуха́ючий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. невщухаючий — НЕВЩУХА́ЮЧИЙ, а, е. Який не зменшується, не вщухає, не перестає діяти, звучати і т. ін. Якої сповнені краси відродження ліси, і невщухаючі громи, і радісні дими! (М. Упеник); Жодного разу не пошкодувала Марися, що сама напросилась сюди. Глушина?.  Словник української мови у 20 томах
3. невщухаючий — БЕЗУГА́ВНИЙ (про які-небудь звуки — який не змовкає, не стихає, лунає безперервно), НЕВГАМО́ВНИЙ, НЕВГАВА́ЮЧИЙ, НЕВМОВКА́ЮЧИЙ, НЕВЩУХА́ЮЧИЙ, НЕМО́ВЧНИЙ, НЕСТИХА́ЮЧИЙ, НЕУГА́ВНИЙ (НЕВГА́ВНИЙ), НЕВГОМО́ННИЙ, НЕВГАВУ́ЧИЙ (НЕВГАВУ́ЩИЙ) розм.  Словник синонімів української мови
4. невщухаючий — НЕВЩУХА́ЮЧИЙ, а, е. Який не зменшується, не перестає діяти, звучати і т. ін. Якої сповнені краси відродження ліси, і невщухаючі громи, і радісні дими! (Уп., Вірші.., 1957, 39); Навкруги суцільне ревище, стогін, передсмертні крики і невщухаючі заклики: "Вперед!" (Гончар, II, 1959, 436).  Словник української мови в 11 томах