недосконалість —
[неидосконал'іс'т'] -лос'т'і, ор. -л'іс'т'у
Орфоепічний словник української мови
недосконалість —
НЕДОСКОНА́ЛІСТЬ, лості, ж. Абстр. ім. до недоскона́лий. Мурашко .. насідає на пасічника, доводячи недосконалість вулика старого (О. Гончар).
Словник української мови у 20 томах
недосконалість —
НЕДОСКОНА́ЛІСТЬ, лості, ж. Абстр. ім. до недоскона́лий. Мурашко.. насідає на пасічника, доводячи недосконалість вулика старого (Гончар, Таврія, 1952, 242).
Словник української мови в 11 томах