недоумок

недо́умок

-мка, ч., розм.

1》 Нерозумна, обмежена, нерозвинена людина.

2》 Розумово недорозвинена, слабоумна людина.

|| Уживається як лайливе слово.

Значення в інших словниках

1. недоумок — недо́умок іменник чоловічого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. недоумок — див. дурний  Словник синонімів Вусика
3. недоумок — НЕДО́УМОК, мка, ч., розм. 1. Нерозумна, розумово обмежена, нерозвинена людина. – У нашому повіті немає жодної порядної людини. І розумних теж немає. Якісь недоумки, кретини (П. Кочура). 2. Розумово недорозвинена людина.  Словник української мови у 20 томах
4. недоумок — ДУ́РЕНЬ (розумово обмежений чоловік; лайливе слово), ДУРНИ́Й, ТУПИ́ЦЯ розм., ТУПА́К розм., НЕДОТЕ́ПА розм., НЕТЯ́МА розм., НЕДО́У́МОК розм., НЕДО́У́М розм. рідше, ДУРИ́ЛО розм., ДУ́РНИК розм., ДУРНИ́ЛО розм., ТУМА́Н розм., КЕП розм., ТОВКА́Ч розм.  Словник синонімів української мови
5. недоумок — НЕДО́УМОК, мка, ч., розм. 1. Нерозумна, обмежена, нерозвинена людина. — У нашому повіті немає жодної порядної людини. І розумних теж немає. Якісь недоумки, кретини (Кочура, Зол. грамота, 1960, 22). 2. Розумово недорозвинена, слабоумна людина.  Словник української мови в 11 томах
6. недоумок — Недо́умок, -мка м. = недоум. Недоумки усе регочуть та гукають проти чоловіка мудрячого. К.  Словник української мови Грінченка