нездібний

незді́бний

-а, -е.

1》 Який не має здібностей, природного обдарування.

2》 до чого, з інфін. Який не має якостей, властивостей, необхідних для чого-небудь.

|| Неспроможний робити, виконувати що-небудь.

Значення в інших словниках

1. нездібний — (який не має природної обдарованості) недотепний, бездарний, тупий// не по плечу кому що.  Словник синонімів Полюги
2. нездібний — незді́бний прикметник  Орфографічний словник української мови
3. нездібний — Безкебетний, необдарований, неталановитий, недотепний; (до чого) НЕЗДАТНИЙ.  Словник синонімів Караванського
4. нездібний — НЕЗДІ́БНИЙ, а, е. 1. Який не має здібностей, хисту, природного обдаровання. – Він дуже нездібний, він ніяк не міг вивчитися [грати], навіть знаючи, що ця скрипка чарівна (О. Іваненко). 2. до чого, з інфін.  Словник української мови у 20 томах
5. нездібний — НЕЗДА́ТНИЙ на що, до чого, з інфін. (який не має якостей, властивостей, необхідних для чого-небудь), НЕЗДІ́БНИЙ до чого, з інфін., заст., НЕСПОСІ́БНИЙ до чого, з інфін., заст.  Словник синонімів української мови
6. нездібний — Незді́бний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. нездібний — НЕЗДІ́БНИЙ, а, е. 1. Який не має здібностей, природного обдарування. — Він дуже нездібний, він ніяк не міг вивчитися [грати], навіть знаючи, що ця скрипка чарівна (Ів., Вел. очі, 1956, 47). 2. до чого, з інфін.  Словник української мови в 11 томах
8. нездібний — Нездібний, -а, -е Неспособный. Желех.  Словник української мови Грінченка