незціленний

незціле́нний

-а, -е.

Якого не можна вилікувати, зцілити.

|| у знач. ім. незціленний, -ного, ч. Той, кого не можна вилікувати, зцілити.

Значення в інших словниках

1. незціленний — незціле́нний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. незціленний — Якого не можна вилікувати, зцілити: незціленний хворий. Сповідали, причащали [товариша] Й ворожки питали, – Не помогло... з незціленним В дорогу рушали (Т.Шевченко).  Літературне слововживання
3. незціленний — НЕЗЦІЛЕ́ННИЙ, а, е. Якого не можна вилікувати, зцілити. І почуття це її не зраджувало навіть у найтяжчі, в найчорніші дні. Воно її рятувало і підтримувало навіть тоді, коли, прикута до ліжка незціленною хворобою (з наук.-попул. літ.); // у знач. ім.  Словник української мови у 20 томах
4. незціленний — НЕВИЛІКО́ВНИЙ (про душевні муки, горе тощо, а також про соціальні вади — якого не можна позбутися), НЕВИГО́ЙНИЙ, НЕЗАГО́ЙНИЙ, НЕЗГО́ЙНИЙ, НЕЗЦІЛЕ́ННИЙ рідше, НЕЗЦІЛИ́МИЙ рідше. Розклад, грабіжництво, продажність роз'їдали армію і тил.  Словник синонімів української мови
5. незціленний — Незціле́нний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. незціленний — НЕЗЦІЛЕ́ННИЙ, а, е. Якого не можна вилікувати, зцілити; // у знач. ім. незціле́нний, ного, ч. Той, кого не можна вилікувати, зцілити. Сповідали, причащали [товариша] Й ворожки питали, — Не помогло… з незціленним В дорогу рушали (Шевч., І, 1963, 253).  Словник української мови в 11 томах