неписьменний

неписьме́нний

-а, -е.

Який не вміє читати й писати.

|| у знач. ім. неписьменні, -них, мн. (одн. неписьменний, -ного, ч.; неписьменна, -ної, ж.). Ті, що не вміють читати й писати.

|| Який не знає чого-небудь, необізнаний з чимсь.

Значення в інших словниках

1. неписьменний — неписьме́нний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. неписьменний — Неграмотний, безграмотний, малограмотний, темний, неосвічений.  Словник синонімів Караванського
3. неписьменний — див. неосвічений  Словник синонімів Вусика
4. неписьменний — [неипиес'мен:ией] м. (на) -н:ому/-н':ім, мн. -н':і  Орфоепічний словник української мови
5. неписьменний — НЕПИСЬМЕ́ННИЙ, а, е. Який не вміє читати й писати. Ми люди темні, неписьменні! (Леся Українка); Ягідка зовсім неписьменний. Не вмів навіть розписатись (О. Гончар); // у знач. ім. неписьме́нні, них, мн. (одн. неписьме́нний, ного, ч.; неписьме́нна, ної...  Словник української мови у 20 томах
6. неписьменний — НЕПИСЬМЕ́ННИЙ (який не вміє читати й писати), НЕГРА́МОТНИЙ, БЕЗГРА́МОТНИЙ підсил. Касир і справді обдурював неписьменних темних господарів (І. Нечуй-Левицький); — Ви — діди та батьки — ще доживете з бідою свій вік неграмотними.  Словник синонімів української мови
7. неписьменний — Неписьме́нний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. неписьменний — НЕПИСЬМЕ́ННИЙ, а, е. Який не вміє читати й писати. Ми люди темні, неписьменні! (Л. Укр., II, 1951, 489); Ягідка зовсім неписьменний. Не вмів навіть розписатись (Гончар, III, 1959, 343); // у знач. ім. неписьме́нні, них, мн. (одн. неписьме́нний, ного...  Словник української мови в 11 томах
9. неписьменний — Неписьме́нний, -а, -е Неграмотный.  Словник української мови Грінченка