непослух

непо́слух

-у, ч.

Небажання або відмовлення підкорятися кому-небудь, слухатися когось; неслухняність.

Значення в інших словниках

1. непослух — непо́слух іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. непослух — Неслухняність, неслухнянство, р. непослушенство; (владі) непокора.  Словник синонімів Караванського
3. непослух — див. непокірний  Словник синонімів Вусика
4. непослух — НЕПО́СЛУХ, у, ч. Відмова підкорятися, слухатися когось, вияв непокори кому-небудь; непідкорення. За непослух і лінивство він бив товаришів без милосердя (О. Маковей); Судді виносили свої вироки над гуцулами за непослух владі (В. Кучер).  Словник української мови у 20 томах
5. непослух — НЕПОКО́РА (небажання або відмова підкоритися кому-небудь, слухатися когось), НЕПОКІ́РНІСТЬ, НЕПОКІ́РЛИВІСТЬ, НЕПІДКО́РЕННЯ, НЕПО́СЛУХ, ОСЛУШЕ́НСТВО книжн. заст.  Словник синонімів української мови
6. непослух — Непо́слух, -ху, -хові  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. непослух — НЕПО́СЛУХ, у, ч. Небажання або відмовлення підкорятися кому-небудь, НЕПО́СЛУХ, у, ч. Небажання або відмовлення підкорятися кому-небудь, слухатися когось; неслухняність. За непослух і лінивство він бив товаришів без милосердя (Мак., Вибр.  Словник української мови в 11 томах
8. непослух — Непослух, -ху м. Ослушаніе, непослушность.  Словник української мови Грінченка