неустої
неусто́ї
-їв, мн. (одн. неустій, -тою, ч.), муз.
Загальні логічні категорії ладових елементів звуків, співзвуч, які втілюють прагнення, рух, тяжіння, напруження, підпорядкування головному елементу.
Великий тлумачний словник сучасної української мови