обезвічений

обезві́чений

-а, -е, діал.

Дієприкм. пас. мин. ч. до обезвічити.

|| обезвічено, безос. присудк. сл.

Значення в інших словниках

1. обезвічений — Обезві́чений, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)