Великий тлумачний словник сучасної мови

обезславлений

обезсла́влений

-а, -е.

Дієприкм. пас. мин. ч. до обезславити.

|| обезславлено, безос. присудк. сл.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. обезславлений — обезсла́влений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
  2. обезславлений — ОБЕЗСЛА́ВЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до обезсла́вити; // обезсла́влено, безос. пред. А тут, усе є... й добро зосталося, й сам зостався... То що з того, що зостався?.. Коли твою честь украдено... душу твою обезславлено (Панас Мирний).  Словник української мови у 20 томах
  3. обезславлений — ОБЕЗСЛА́ВЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обезсла́вити; // обезсла́влено, безос. присудк. сл. А тут, усе є… й добро зосталося, й сам зостався… То що з того, що зостався?.. Коли твою честь украдено… душу твою обезславлено (Мирний, І, 1949, 386).  Словник української мови в 11 томах