Великий тлумачний словник сучасної мови

облупувати

облу́пувати

-ую, -уєш, недок., облупати, -аю, -аєш, док., перех., діал.

Обколупувати, оббивати частинками, шматками.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. облупувати — облу́пувати дієслово недоконаного виду діал.  Орфографічний словник української мови
  2. облупувати — ОБЛУ́ПУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБЛУПА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех., діал. Обколупувати, оббивати частинками, шматками. Хура.. облупує на носі святого давній віск і стає перед ним на коліна… (Вас., II, 1959, 118).  Словник української мови в 11 томах
  3. облупувати — ОБЛУ́ПУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБЛУПА́ТИ, а́ю, а́єш, док., що. Обколупувати, оббивати частинками, шматками. Хура [дівчинка] .. облупує на носі святого давній віск і стає перед ним на коліна... (С. Васильченко).  Словник української мови у 20 томах
  4. облупувати — Облупувати, -пую, -єш сов. в. облупа́ти, -па́ю, -єш, гл. Обковыривать, обковырять, отрывать, отбивать, отбить обмазку. Щоб не облупувало дощем огради, залізом покрили. Харьк. г. Облупала стіну, — буду знову мазати, бо погано було. Харьк.  Словник української мови Грінченка