Великий тлумачний словник сучасної мови

обмощувати

обмо́щувати

-ую, -уєш, недок., обмостити, -ощу, -остиш, док., перех.

Обкладати кругом, з усіх боків чим-небудь.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. обмощувати — обмо́щувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. обмощувати — [обмошчуватие] -уйу, -уйеиш  Орфоепічний словник української мови
  3. обмощувати — ОБМО́ЩУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБМОСТИ́ТИ, ощу́, о́стиш, док., перех. Обкладати кругом, з усіх боків чим-небудь. Почав [Турбай] радитися з людьми, чим краще обмощувати траншеї — цеглою чи бутом (Руд.  Словник української мови в 11 томах
  4. обмощувати — ОБМО́ЩУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБМОСТИ́ТИ, ощу́, о́стиш, док., кого, що. Обкладати кругом, з усіх боків чим-небудь. І вони хутром закутали їй ноги, обмостили княгиню (С. Скляренко); // Вимощувати кругом, з усіх боків.  Словник української мови у 20 томах
  5. обмощувати — ОБКЛА́СТИ (ОБІКЛА́СТИ рідше) (покрити чимось усю поверхню чого-небудь); ОБЛОЖИ́ТИ, ОБМОСТИ́ТИ, ОБЛИЦЮВА́ТИ буд., ОБЛИЧКУВА́ТИ буд., ВИ́КЛАСТИ, ОБМУРУВА́ТИ, ОБКАМЕНУВА́ТИ діал. (цеглою, камінням). — Недок.  Словник синонімів української мови
  6. обмощувати — Обмо́щувати, -щую, -єш сов. в. обмости́ти, -щу́, -стиш, гл. Обкладывать, обложить чѣмъ. Посадив у возик, обмостив подушками. Грин. II. 225.  Словник української мови Грінченка