обсуда

обсу́да

-и, ч. і ж., розм., рідко.

Той (та), що любить судити кого-небудь, недоброзичливо обговорювати в деталях чиюсь поведінку, якусь подію і т. ін.

Значення в інших словниках

1. обсуда — обсу́да іменник жіночого роду рідко  Орфографічний словник української мови
2. обсуда — ОБСУ́ДА, и, ч. і ж., розм., рідко. Той (та), що любить судити кого-небудь, недоброзичливо обговорювати в деталях чиюсь поведінку, якусь подію і т. ін. – Ти, обсудо якась! – кричала Варвара. – Розповідай ліпше по селі за себе.., а не за мене, бо я тобі зараз кістки повимикаю (Л. Мартович).  Словник української мови у 20 томах
3. обсуда — ГАНЬБИ́ТЕЛЬ (той, хто обмовляє кого-небудь), ОБМО́ВНИК, ОГУ́ДНИК, ОБСУ́ДА розм. Марко гостро напустився на обмовника..: — Не заводь поговорів на дівчину, кажу тобі (К. Гордієнко); — Ти, обсудо якась! — кричала Варвара. — Розповідай ліпше по селі за себе..  Словник синонімів української мови
4. обсуда — ОБСУ́ДА, и, ч. і ж., розм., рідко. Той (та), що любить судити кого-небудь, недоброзичливо обговорювати в деталях чиюсь поведінку, якусь подію і т. ін. — Ти, обсудо якась! — кричала Варвара. — Розповідай ліпше по селі за себе.., а не за мене, бо я тобі зараз кістки повимикаю (Март., Тв., 1954, 61).  Словник української мови в 11 томах