огуда

огу́да

-и, ж.

Вияв недоброзичливого, осудливого ставлення до кого-, чого-небудь; осуд.

Значення в інших словниках

1. огуда — огу́да іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. огуда — Осуд, ганьба, гана; (обмова) наклеп; (дія) паплюження, огудження.  Словник синонімів Караванського
3. огуда — див. наклеп  Словник синонімів Вусика
4. огуда — ОГУ́ДА, и, ж. Вияв недоброзичливого, осудливого ставлення до кого-, чого-небудь; осуд. Лице його нічого не виказувало: ні похвали, ні огуди (Панас Мирний); На огуду старим бабам, навмисне була вона без хустки, бо знала, що так їй краще (В. Бабляк).  Словник української мови у 20 томах
5. огуда — О́СУД (вияв негативного, несхвального ставлення до кого-, чого-небудь), ОСУ́ДЖЕННЯ, ЗАСУ́ДЖЕННЯ, НЕСХВА́ЛЕННЯ, ОГУ́ДА, ГА́НА, ПРОКЛЯ́ТТЯ підсил., ОСТРАКІ́ЗМ підсил. книжн., РОЗЦІ́НКА заст.  Словник синонімів української мови
6. огуда — ОГУ́ДА, и, ж. Вияв недоброзичливого, осудливого ставлення до кого-, чого-небудь; осуд. Лице його нічого не виказувало: ні похвали, ні огуди (Мирний, І, 1949, 267); На огуду старим бабам, навмисне була вона без хустки, бо знала, що так їй краще (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 347).  Словник української мови в 11 томах
7. огуда — Огу́да, -ди ж. Хула, поношеніе. Кобзарю, не дивись ні на хвалу темноти, ні на письменницьку огуду за пісні. K. Дз. 207.  Словник української мови Грінченка