одержувач

оде́ржувач

-а, ч.

Той, хто що-небудь одержує.

Значення в інших словниках

1. одержувач — оде́ржувач іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. одержувач — г. відборець; (кореспонденції) адресат.  Словник синонімів Караванського
3. одержувач — ОДЕ́РЖУВАЧ, а, ч. Той, хто що-небудь одержує. Реакція на переливану кров залежить, при інших однакових умовах, від стану організму одержувача (з наук. літ.); Одержувач кореспонденції.  Словник української мови у 20 томах
4. одержувач — ОДЕ́РЖУВАЧ, а, ч. Той, хто що-небудь одержує. Реакція на переливану кров залежить, при інших однакових умовах, від стану організму одержувача (Вибр. праці О. О. Богомольця, 1969, 267); Одержувач кореспонденції.  Словник української мови в 11 томах