Великий тлумачний словник сучасної мови

однодвірці

однодві́рці

однодворці, -ів, мн. (одн. однодворець, -рця, ч.; однодворка, -и, ж.), іст.

Окрема група державних селян, проміжна між селянством і дрібномаєтним дворянством, що сформувалася в Росії та Україні у 18 ст. з нащадків дрібного служилого люду.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. однодвірці — ОДНОДВІ́РЦІ, ОДНОДВО́РЦІ, ів, мн. (одн. однодво́рець, рця, ч.), іст. Окрема група державних селян, проміжна між селянством і дрібномаєтним дворянством, що сформувалася в Росії та Україні у XVIII ст. з нащадків дрібного чиновництва.  Словник української мови у 20 томах
  2. однодвірці — ОДНОДВІ́РЦІ, ОДНОДВО́РЦІ, ів, мн. (одн. однодво́рець, рця, ч.), іст. Окрема група державних селян, проміжна між селянством і дрібномаєтним дворянством, що сформувалася в Росії та на Україні у XVIII ст. з нащадків дрібного служилого люду.  Словник української мови в 11 томах