озивати

озива́ти

-аю, -аєш, недок., озвати, -ву, -веш, док., перех., рідко.

Те саме, що обзивати 1).

Значення в інших словниках

1. озивати — озива́ти дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. озивати — ОЗИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОЗВА́ТИ, ву́, ве́ш, док., кого, рідко. Те саме, що обзива́ти 1. [Явтух:] Та й чого ти мене раком озиваєш? (О. Корнійчук).  Словник української мови у 20 томах
3. озивати — ЛА́ЯТИ (обзивати кого-небудь образливими словами), ЛА́ЯТИСЯ, ОБЗИВА́ТИ, СВАРИ́ТИ, СВАРИ́ТИСЯ, ПРОКЛИНА́ТИ, ПАПЛЮ́ЖИТИ, КЛЯ́СТИ́ розм., НАБИРА́ТИ розм., УЗИВА́ТИ (ВЗИВА́ТИ) розм., ШПЕ́ТИТИ розм., ХРЕСТИ́ТИ розм., ВИ́СПОВІДАТИ, ШЕРСТИ́ТИ розм.  Словник синонімів української мови
4. озивати — ОЗИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОЗВА́ТИ, ву́, ве́ш, док., перех., рідко. Те саме, що обзива́ти 1. [Явтух:] Та й чого ти мене раком озиваєш? (Корн., П’єси, 1947, 453).  Словник української мови в 11 томах
5. озивати — Озива́ти, -ва́ю, -єш сов. в. озва́ти, -зву, -ве́ш, гл. Окликать, окликнуть, позвать. Треба озвати Максима, чи не поможе нам стягти цю колоду на сани. Радом. у.  Словник української мови Грінченка