олеум

о́леум

-у, ч., хім.

Димуча сульфатна кислота, що використовується для виготовлення органічних барвників, вибухових речовин і т. ін.

Значення в інших словниках

1. олеум — о́леум іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. олеум — О́ЛЕУМ, у, ч., хім. Сорт міцної сірчаної кислоти, який використовують для виготовлення органічних барвників, вибухових речовин і т. ін. Сірчана кислота може розчиняти значні кількості сірчаного ангідриду. Такі розчини мають назву олеумів (з навч. літ.).  Словник української мови у 20 томах
3. олеум — о́леум (від лат. oleum – олія) розчин сірчаного ангідриду SO3, в безводній сірчаній кислоті H2SO4; масляниста димляча рідина. Застосовують у виробництві органічних барвників, вибухових речовин тощо. Інша назва – димляча сірчана кислота.  Словник іншомовних слів Мельничука
4. олеум — О́ЛЕУМ, у, ч., хім. Сорт міцної сірчаної кислоти, що використовується для виготовлення органічних барвників, вибухових речовин і т. ін. Сірчана кислота може розчиняти значні кількості сірчаного ангідриду. Такі розчини мають назву олеумів (Заг. хімія, 1955, 325).  Словник української мови в 11 томах