оперон

оперо́н

-а, ч.

Одиниця зчитування генетичної інформації, що є сукупністю розташованих у лінійній послідовності структурних генів і гена-оператора.

Значення в інших словниках

1. оперон — ОПЕРО́Н, а, ч., біол. Один або кілька зчеплених структурних генів, що визначають синтез функціонально зв'язаних сегментів. Оперон може містити до десяти структурних генів (з наук. літ.).  Словник української мови у 20 томах