опоряджати

опоряджа́ти

-аю, -аєш і рідко опоряджувати, -ую, -уєш, недок., опорядити, -джу, -диш, док., перех.

1》 Давати лад чому-небудь; упорядковувати.

2》 Готувати, налаштовувати що-небудь.

|| Прибирати що-небудь, надаючи впорядкованого вигляду.

|| Поправляти що-небудь на собі (одяг, зачіску і т. ін.).

|| Збирати, споряджати, ладнати когось куди-небудь.

|| Складати, збирати що-небудь (речі і т. ін.).

3》 спец. Обробляти, надаючи готового, закінченого вигляду.

Значення в інших словниках

1. опоряджати — опоряджа́ти дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. опоряджати — ОПОРЯДЖУВАТИ, (давати лад) упорядковувати; (хату) чепурити, причепурювати, прибирати, д. опрятувати, (меблями) меблювати; (стіл) сервувати, готувати; (зачіску) оправляти, поправляти; (речі) збирати, складати; (в похід) споряджати; (завершуючи працю) викінчувати, наводити блиск; упоряджати.  Словник синонімів Караванського
3. опоряджати — ОПОРЯДЖА́ТИ, а́ю, а́єш і рідко ОПОРЯ́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ОПОРЯДИ́ТИ, джу́, ди́ш, док. 1. що. Давати лад чому-небудь; упорядковувати.  Словник української мови у 20 томах
4. опоряджати — ЗБИРА́ТИ (готувати когось для відправлення куди-небудь, забезпечуючи всім необхідним, готувати щось у дорогу), СПОРЯДЖА́ТИ, ЕКІПІРУВА́ТИ, ЛА́ГОДИТИ, ЛАДНА́ТИ, ЛАШТУВА́ТИ, ОПОРЯДЖА́ТИ, РИХТУВА́ТИ (РИШТУВА́ТИ) розм., ЗНАРЯДЖА́ТИ діал., ЗРЯДЖА́ТИ діал.  Словник синонімів української мови
5. опоряджати — Опоряджа́ти, -джа́ю, -джа́єш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. опоряджати — ОПОРЯДЖА́ТИ, а́ю, а́єш і рідко ОПОРЯ́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ОПОРЯДИ́ТИ, джу́, ди́ш, док., перех. 1. Давати лад чому-небудь; упорядковувати.  Словник української мови в 11 томах
7. опоряджати — Опоряджати, -джаю, -єш, опоряджувати, -джую, -єш сов. в. опорядити, -джу, -ди́ш, гл. Приводить, привести въ порядокъ, устраивать, устроить. Зараз заходилась опоряджати стола, застилає... становить чарочки. МВ. (КС. 1902. X. 143).  Словник української мови Грінченка