Значення в інших словниках
-
оправдовувати —
оправдо́вувати дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
-
оправдовувати —
ОПРАВДО́ВУВАТИ див. опра́вдувати.
Словник української мови у 20 томах
-
оправдовувати —
ВИПРАВДО́ВУВАТИ (визнаючи кого-небудь невинним, правим, доводити це), ВИПРА́ВДУВАТИ, ОПРА́ВДУВАТИ, ОПРАВДО́ВУВАТИ, ВИБАЧА́ТИ рідше, ВИПРАВЛЯ́ТИ рідше, УСПРАВЕДЛИ́ВЛЮВАТИ рідше, ОПРАВЛЯ́ТИ заст., ПРАВДИ́ТИ діал.
Словник синонімів української мови
-
оправдовувати —
ОПРАВДО́ВУВАТИ див. опра́вдувати.
Словник української мови в 11 томах
-
оправдовувати —
Оправдовувати, -вую, -єш сов. в. оправди́ти, -джу́, -ди́ш, гл. Оправдывать, оправдать. Себе оправдовує, що все гарно робить. Зміев. у. Ніхто іменно не доказав на його, так і оправди́ли. Тепер аби гроші, то хоч якого душогуба оправдять. Черн.
Словник української мови Грінченка