ортоклаз

ортокла́з

-у, ч., мін.

Калієвий польовий шпат, що є основною складовою частиною гранітів, порфірів, гнейсів.

Значення в інших словниках

1. ортоклаз — ортокла́з іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. ортоклаз — ОРТОКЛА́З, у, ч., геол. Калієвий польовий шпат, що є основною складовою частиною гранітів, порфирів, гнейсів. Звичайний польовий шпат, або ортоклаз, містить окис калію (з навч. літ.).  Словник української мови у 20 томах
3. ортоклаз — ортокла́з (від орто... і грец. κλάσις – заломлення) породоутворюючий мінерал з класу силікатів, білого, рожевого кольору. Використовують у склоробній та керамічній промисловості.  Словник іншомовних слів Мельничука
4. ортоклаз — Мінерал із групи польових шпатів, алюмосилікат калію; білий або червонуватий; скляний блиск; важливий складник магматичних гірських порід, напр., гранітів; сировина керамічної промисловості; в Україні — Укр. щит.  Універсальний словник-енциклопедія
5. ортоклаз — ОРТОКЛА́З, у, ч., мін. Калієвий польовий шпат, що є основною складовою частиною гранітів, порфирів, гнейсів. Звичайний польовий шпат, або ортоклаз, містить окис калію (Заг. хімія, 1955, 448).  Словник української мови в 11 томах