Великий тлумачний словник сучасної мови

ослаблий

осла́блий

-а, -е.

Дієприкм. акт. мин. ч. до ослабнути, ослабти.

|| у знач. прикм.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. ослаблий — осла́блий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
  2. ослаблий — ОСЛА́БЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. до осла́бнути, осла́бти. Земля червоняста, бо скривавлена в битві, Каміння крихке, бо ослабле від сліз (Д. Павличко); Враз погляд Тарасових уже трохи ослаблих очей напружився (О. Ільченко); // у знач. прикм.  Словник української мови у 20 томах
  3. ослаблий — ВИ́СНАЖЕНИЙ (який виснажився, ослабів від утоми, недоїдання, хвороби тощо), ЗНЕСИ́ЛЕНИЙ, ЗМУ́ЧЕНИЙ, ОСЛА́БЛЕНИЙ, ОСЛА́БЛИЙ, ОСЛАБІ́ЛИЙ, ВИ́МУЧЕНИЙ, ЗАМУ́ЧЕНИЙ, АСТЕНІ́ЧНИЙ книжн.  Словник синонімів української мови
  4. ослаблий — ОСЛА́БЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до осла́бнути, осла́бти. Земля червоняста, бо скривавлена в битві, Каміння крихке, бо ослабле від сліз (Павл., Пальм. віть, 1962, 20); Враз погляд Тарасових уже трохи ослаблих очей напружився (Ільч.  Словник української мови в 11 томах