перебірка

перебі́рка

-и, ж.

Легка внутрішня стінка, що переділяє на частини яке-небудь приміщення, простір і т. ін.; перегородка.

Значення в інших словниках

1. перебірка — перебі́рка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. перебірка — див. перешкода  Словник синонімів Вусика
3. перебірка — ПЕРЕБІ́РКА, и, ж. Легка внутрішня стінка, що розділяє на частини яке-небудь приміщення, простір і т. ін.; перегородка. Пілот і механік сиділи в кабіні біля пристроїв, і їхні місця не були навіть відділені скляною перебіркою (Ю.  Словник української мови у 20 томах
4. перебірка — ПЕРЕГОРО́ДКА (легка стінка, що ділить приміщення, простір на частини), ПЕРЕ́ТИНКА, ПРОСТІ́НОК рідше, ПЕРЕ́СІЧКА діал., ПЕРЕ́ТИКА діал.; ПЕРЕ́ДІЛКА, ПЕРЕБІРКА (легка, всередині приміщення); ШИ́РМА (коротка, перев. розкладна).  Словник синонімів української мови
5. перебірка — Пере́бірка (перегородка), -ки, -рці; -бірки, -бірок  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. перебірка — ПЕРЕБІ́РКА, и, ж. Легка внутрішня стінка, що розділяє на частини яке-небудь приміщення, простір і т. ін.; перегородка. Пілот і механік сиділи в кабіні біля пристроїв, і їхні місця не були навіть відділені скляною перебіркою (Смолич, Ми разом..  Словник української мови в 11 томах
7. перебірка — Перебірка, -ки ж. 1) Переборка, сортировка. 2) Переодѣванье. Свою пітну одежу скидають, а надівають чисту — на цій переборці їх застали. Новомоск. у. 3) Дощечка или палочка, вставляемая между рядами ткацкой основы для раздѣленія ихъ. Вас. 167.  Словник української мови Грінченка