переставати
перестава́ти
I -аю, -аєш, недок., перестати, -ану, -анеш; наказ. сп. перестань, перестаньте; док.
1》 Припиняти робити щось, виконувати якусь дію, займатися чим-небудь або виходити з якого-небудь стану.
|| безос.
|| тільки док., наказ. сп. Уживається для передавання наказу або прохання припинити яку-небудь дію (розмову, плач і т. ін.).
2》 Затихати (про звуки, утворювані якою-небудь дією).
|| Припинятися (про дощ, сніг, вітер і т. ін.).
|| безос.
II -аю, -аєш, недок., перех., діал.
Перегороджувати дорогу кому-небудь.
Великий тлумачний словник сучасної української мови