першодрук

першодру́к

-у, ч.

1》 Перший надрукований текст якого-небудь твору; перше друковане видання.

2》 перев. мн. Перші книжки, набрані друкарськими літерами в найранішу добу історії друкарства, на початку книгодрукування.

Значення в інших словниках

1. першодрук — першодру́к іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. першодрук — [першодрук] -ку, м. (ў) -уц'і, мн. -кие, -к'іў  Орфоепічний словник української мови
3. першодрук — ПЕРШОДРУ́К, у, ч. 1. Перший надрукований текст якого-небудь твору; перше друковане видання. За першодруком .. зроблена публікація інтермедій [до драми Якуба Гаватовича] у збірнику “Українські інтермедії XVII –XVIII ст.” (з наук. літ.). 2. перев. мн.  Словник української мови у 20 томах
4. першодрук — ПЕРШОДРУ́КИ мн. (перші друковані книжки), ІНКУНА́БУЛИ книжн. Інкунабулами (від латинського "інкунабулюм" — колиска) називають видання "колискової" доби друкарства.. Дуже цікаву групу серед інкунабул становлять слов'янські першодруки (з газети).  Словник синонімів української мови
5. першодрук — ПЕРШОДРУ́К, у, ч. 1. Перший надрукований текст якого-небудь твору; перше друковане видання. За першодруком.. зроблена публікація інтермедій [до драми Якуба Гаватовича] у збірнику «Українські інтермедії XVII-XVIII ст.» (Рад. літ-во, 3, 1962, 61). 2. перев.  Словник української мови в 11 томах