пихкати

пи́хкати

-аю, -аєш, недок.

1》 Уривчасто дихаючи від надмірних зусиль, видавати своєрідні звуки.

|| Голосом видавати своєрідні звуки.

2》 Видавати своєрідні звуки, курячи люльку, цигарку і т. ін.

|| Час від часу випускати з рота дим від розкуреної люльки, цигарки і т. ін.

3》 Випускаючи дим, пару, газ і т. ін., видавати своєрідні звуки (про машини, нагрівальні прилади і т. ін.).

4》 З шумом вириватися, спалахувати (про вогонь).

Значення в інших словниках

1. пихкати — пи́хкати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. пихкати — див. звучати; палити  Словник синонімів Вусика
3. пихкати — Пи́хкати, -каю, -каєш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. пихкати — ПИ́ХКАТИ, аю, аєш, недок. 1. Уривчасто дихаючи від надмірних зусиль, видавати своєрідні звуки. Взявши до рук портфель, що лежав перед ним, довго відмикав його маленьким ключиком, невміло порався із замочком, пихкав і сердився, поки відчинив (О.  Словник української мови у 20 томах
5. пихкати — Аю, -аєш, недок. Курити. Скільки можна пихкати: ти уявляєш, що твориться у твоїх легенях?  Словник сучасного українського сленгу
6. пихкати — ПИ́ХКАТИ (уривчасто дихати від надмірних зусиль, видаючи характерні звуки), ПИХТІ́ТИ, ПИХКОТІ́ТИ підсил., ЧМИ́ХАТИ, ЧМИХКОТІ́ТИ підсил., ПУ́ХКАТИ рідше; СОПІ́ТИ, СОПТИ, СА́ПАТИ, ФУ́КАТИ діал. (з присвистом випускаючи повітря через ніс). — Док.  Словник синонімів української мови
7. пихкати — ПИ́ХКАТИ, аю, аєш, недок. 1. Уривчасто дихаючи від надмірних зусиль, видавати своєрідні звуки. Взявши до рук портфель, що лежав перед ним, довго відмикав його маленьким ключиком, невміло порався із замочком, пихкав і сердився, поки відчинив (Полт.  Словник української мови в 11 томах
8. пихкати — Пихкати, -каю, -єш гл. 1) Пыхтѣть. От ми пихкали, пихкали над тим чаєм, та й повиливали його під ліжко. Грин. І. 89. 2) Потягивать (трубку). Лежить у садку під грушею, люльку пихкає. МВ. І. 38.  Словник української мови Грінченка