побрьохати

побрьо́хати

-аю, -аєш, док., розм.

Піти, відправитися, поволі рухаючись у чому-небудь рідкому, грузькому (воді, болоті, снігу і т. ін.).

Значення в інших словниках

1. побрьохати — побрьо́хати дієслово доконаного виду піти, відправитися, поволі рухаючись у чому-небудь рідкому, грузькому) розм.  Орфографічний словник української мови
2. побрьохати — ПОБРЬО́ХАТИ, аю, аєш, док., розм. Піти, відправитися, поволі рухаючись у чому-небудь рідкому, грузькому (воді, болоті, снігу і т. ін.). Ключ од сарая був у сторожа, а сторож пішов цього вечора додому – і я побрьохав до нього через снігом заметений город (С. Васильченко).  Словник української мови у 20 томах
3. побрьохати — ПОБРЬО́ХАТИ, аю, аєш, док., розм. Піти, відправитися, поволі рухаючись у чому-небудь рідкому, грузькому (воді, болоті, снігу і т. ін.). Ключ од сарая був у сторожа, а сторож пішов цього вечора додому — і я побрьохав до нього через снігом заметений город (Вас., II, 1959, 317).  Словник української мови в 11 томах