повикидати

повикида́ти

-аю, -аєш, док., перех.

1》 Викинути все чи багато чого-небудь, усіх чи багатьох.

2》 перен., розм. Вигнати, примусити всіх чи багатьох залишити приміщення, роботу і т. ін.

3》 перен., розм. Опустити окремі місця в тексті (у кількох чи багатьох місцях).

4》 Випустити при рості листя, колосся, пуп'янки і т. ін. (все, всі чи багато з них).

5》 Виставити, підняти на висоту (знаки, прапори і т. ін.).

Значення в інших словниках

1. повикидати — повикида́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. повикидати — ПОВИКИДА́ТИ, а́ю, а́єш, док., що. 1. Ви́кинути все або багато чого-небудь, усіх або багатьох. – Я вже .. навіть устілки з чобіт повикидала (М. Коцюбинський); Мелашка .. половила в сінях свої кури й повикидала їх на горище (І.  Словник української мови у 20 томах
3. повикидати — викида́ти / ви́кинути на смі́тни́к кого, що. Визнавати, вважати кого-, що-небудь непотрібним, не вартим уваги або непридатним; відмовлятися від когось, чогось.  Фразеологічний словник української мови
4. повикидати — ПОВИКИДА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. 1. Ви́кинути все або багато чого-небудь, усіх або багатьох. — Я вже ..навіть устілки з чобіт повикидала (Коцюб., І, 1955, 304); Мелашка.. половила в сінях свої кури й повикидала їх на горище (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах
5. повикидати — Повикида́ти, -да́ю, -єш гл. Выбросить (во множ.). А я тії сирі дрова та й повикидаю. Чуб. V. 262. Долежались груші, що й погнили, — повикидай їх. Харьк. у.  Словник української мови Грінченка