повнозвучний

повнозву́чний

-а, -е.

Який має достатню повноту звучання.

Значення в інших словниках

1. повнозвучний — повнозву́чний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. повнозвучний — ПОВНОЗВУ́ЧНИЙ, а, е. Який має достатню повноту звучання. До її слуху міг би долітати .. голосний, повнозвучний бренькіт роя [рою] бджіл (О. Кобилянська); І враз – заглушаючи всю метушню і гвалт – по квартирі розляглися широкі й повнозвучні акорди рояля (Ю. Смолич).  Словник української мови у 20 томах
3. повнозвучний — ПОВНОЗВУ́ЧНИЙ, а, е. Який має достатню повноту звучання. До її слуху міг би долітати.. голосний, повнозвучний бренькіт роя бджіл (Коб., І, 1956, 368); І враз — заглушаючи всю метушню і гвалт — по квартирі розляглися широкі й повнозвучні акорди рояля (Смолич, II, 1958, 36).  Словник української мови в 11 томах