повносити

повно́сити

-ошу, -осиш, док., перех.

Унести все чи багато чого-небудь.

Значення в інших словниках

1. повносити — повно́сити дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. повносити — [поўносиетие] -ошу, -сиеш; нак. -ос', -ос'теи  Орфоепічний словник української мови
3. повносити — ПОВНО́СИТИ, о́шу, о́сиш, док., що. Унести все або багато чого-небудь. Внесла йому й сорочку новеньку з цяцьками, і штани новенькі внесла, .. і чумарку синю, і пояс червоний – усе повносила (А. Тесленко); Давид повносив мішки в хижу й зайшов у хату (А. Головко).  Словник української мови у 20 томах
4. повносити — ПОВНО́СИТИ, о́шу, о́сиш, док., перех. Унести все або багато чого-небудь. Внесла йому й сорочку новеньку з цяцьками, і штани новенькі внесла,.. і чумарку синю, і пояс червоний — усе повносила (Тесл., З книги життя, 1949, 22); Давид повносив мішки в хижу й зайшов у хату (Головко, II, 1957, 42).  Словник української мови в 11 томах
5. повносити — Повносити, -шу, -сиш гл. Внести (во множествѣ). Познімай та повнось сорочки в хату, — вже посохли. Харьк.  Словник української мови Грінченка